Алішань Хун Ча

Червоний чай з Тайваню — Алішань Хун Ча — найсолодший ніжний ванільно-медовий аромат із нотами фруктів, вівсяного печива та абрикосової кісточки. Смак фруктово-хлібний з ледве вловимою кислинкою. Кокосове молоко та молоде насіння, чайна троянда, польові квіти, печений батат та диня. М’яко обволікає смакові рецептори та зігріває.

🌈 Палітра смаку та аромату

Найсолодший ніжний ванільно-медовий аромат із нотами фруктів, вівсяного печива та абрикосової кісточки. Смак фруктово-хлібний з ледве вловимою кислинкою. Кокосове молоко та молоде насіння, чайна троянда, польові квіти, печений батат та диня. М’яко обволікає смакові рецептори та зігріває.

🫖 Заварюємо

Чай гарно розкривається при 90-95° в глиняному чайничку з товстими стінками.Використовуйте 7-8 грам на 200 мл. та тримайте 10-30 секунд, залежно від проливу.

🌄 Чайна історія

Історія червоного чаю починається приблизно 1600 року. Дехто навіть називає більш ранню дату – 1558-й. Але визначити точні терміни складно. Легенда розповідає, що в одному із сіл, навесні, чаєводи займалися виробництвом зеленого чаю. Розклали листя для вилежки під сонцем. Але тут увірвався військовий загін, який для нічлігу обрав простору споруду чаєводів. Працівників вигнали, не давши завершити розпочате. Коні залишилися на подвір’ї і витоптали зелений чай. За ніч чайний сік, що виступив на листі, забарвився у темний колір. Вранці воїни зібралися і помчали геть, ніби й не було їх. А чайникам залишилося лише червоне, роздерте чайне листя. Хтось здогадався не викидати чай, а обсмажити його та спробувати. Результат здивував усіх. Замість зеленого на колір настою, терпкого, освіжаючого на смак, вийшов яскраво-червоний напій, солодкий і запашний. З того часу вже навмисно при обробці чайне листя скручували і м’яли, поки вони не пустять сік, а потім залишали на ніч для ферментації.

Можливо, з часом дивина села і була б забута, але саме в той час велася активна торгівля чаєм із Європою. Торговцям червоний чай дуже сподобався. Він краще витримував довгу дорогу морем, довго зберігаючи смак і яскравий аромат. Напій сподобався покупцям: він був солодким, краще поєднувався з європейськими десертами, до нього можна було додати молоко. Однією з переваг можна вважати те, що червоний чай було складніше підробити. Зелений хитрі торговці нерідко змішували з місцевою травою, щоб підняти прибуток від продажу, а червоний уже не можна було так непомітно збільшити обсягом.